Мітки: апатія

Зміни в кількостях жіночих гормонів можуть спричинити тимчасові зміни настрою, в тому числі симптоми депресії.

Роки, які передують менопаузі і власне переходу до неї, можуть викликати зміни у вашому організмі. Однак вони також можуть впливати на ваш мозок, особливо на психічне здоров’я.

Частота депресії в цей період збільшується вдвічі. Жінки, які в минулому переживали труднощі депресії чи тривожності, також можуть помітити відновлення симптомів. 

«Зміни в кількостях жіночих гормонів можуть спричинити зміни настрою на інших етапах вашого життя, тому зовсім не дивно, що вони можуть певним чином впливати на ваш настрій і під час менопаузального переходу», – стверджує доктор Гадін Джофф, асоційований професор психіатрії імені Поли А. Джонсон в галузі жіночого здоров’я у Гарвардській медичній школі і виконавчий директор у Connors Center for Women’s Health and Gender Biology при Brigham and Women’s Hospital.

Передменструальний дисфоричний розлад (важча форма передменструального синдрому, який впливає на настрій) і післяпологова депресія є іншими прикладами захворювань, рушіями яких є гормональні зміни всередині організму, – у даних випадках перед менструацією або після пологів. 

«Гормони не є стовідсотковою основою цих розладів, – говорить доктор Джофф, – але жіночі гормони відіграють значну роль».

Зміни настрою під час перименопаузи і менопаузи найчастіше мають легку форму. «Був установлений чіткий зв’язок між м’якшими симптомами депресії і гормональними змінами», – стверджує доктор Джофф. Для прикладу, Джофф була провідним автором дослідження 2019 року, яке було опубліковане в Журналі клінічної ендокринології та метаболізму і пов’язувало посилення симптомів депресії під час перименопаузи з коливаннями двох гормонів: прогестерону та естрадіолу (найпотужніша форма естрогену). Але що стосується великого депресивного розладу (важчої форми клінічної депресії), зв’язок зі змінами в жіночих гормонах не зрозумілий. 

Переважна більшість жінок, у яких з’явилися значні проблеми з настроєм під час менопаузи, зазнавали їх і в минулому. «Відносно рідко трапляється ситуація, коли жінка без досвіду депресії чи тривожності раптово стикається з їхніми важкими формами під час менопаузи», – говорить доктор Джофф.

На додачу до цього в середньому віці (тоді коли відбувається менопауза) жінка іноді стикається з безліччю джерел стресу, до числа яких входить піклування про дітей, старіння батьків і життєві зміни, – усі ці фактори можуть посприяти підвищенню частоти депресії і тривожності в цьому віці.

Тривожність і менопауза

В той час як дослідження показують чіткий зв’язок між менопаузою і депресією, то щодо тривожності не все так зрозуміло. «Про тривожність під час менопаузи відомо набагато менше, – говорить доктор Джофф. – Існують певні свідчення того, що жінки більш схильні до панічних атак під час і після менопаузального переходу» (панічна атака характеризується раптовим відчуттям надмірної тривоги, що супроводжується такими симптомами, як потовиділення, тремтіння, задишка або посилене серцебиття, яке не становить загрози). 

Однак цей очевидний зв’язок може відображати складність у з’ясуванні різниці між панічними атаками і звичайним менопаузальним симптомом – припливами. За словами доктора Джофф, вони можуть бути схожі. Під час панічної атаки серцебиття може частішати, і ви можете відчувати спітнілість та жар. Те саме стосується і припливів. Перед припливами декотрі жінки перебувають у стані аури – термін, який лікарі використовують на позначення відчуття, що передує захворюванням мозку, таким як мігрень. Перш ніж зіткнутися з припливами жару, ці жінки відчувають паніку або приреченість. «Одним з фактів, що допомагають відрізнити припливи від панічних атак, є те, що припливи не спричиняють задишку, в той час як панічні атаки можуть її викликати», – говорить доктор Джофф.

Зміни в здоров’ї і порушення настрою

Зміни у фізичному здоров’ї в період менопаузи також можуть бути рушієм змін настрою. Наприклад, тривожність може бути викликана гіпертиреоїдизмом, який стає дедалі частішим явищем з віком. На додачу до цього тривожність і депресія можуть бути спричинені нестачею сну, яка також частішає під час менопаузи, оскільки гормональні зсуви викликають нічні припливи жару або інші порушення сну, які роблять необхідний відпочинок більш важкодосяжним для жінок.

Отже, що ви можете зробити для захисту вашого психічного здоров’я в період менопаузи?

Майте на увазі, що зміни настрою можуть супроводжуватися іншими менопаузальними симптомами.

Стежте за своїм настроєм і беріть до уваги патерни, наявні в інших факторах, таких як сон і рівень стресу. Звертайтеся за професійною допомогою, якщо симптоми стають важчими і перешкоджають повсякденному життю.

Змінюйте свій спосіб життя – для прикладу, підвищуйте фізичну активність, висипайтеся і контролюйте стрес для зниження потенційних симптомів. 

Звертайтеся до інших – не боріться з труднощами наодинці.

Знайте, що це тимчасово. Зазвичай зміни настрою, що супроводжують гормональні зміни в жінок під час менопаузального переходу, не тривають довго. «Дані показують, що після менопаузи ці ризики, пов’язані з гормонами, з часом знижуються, – говорить доктор Джофф. – Люди, які вирішують лікувати це порушення за допомогою антидепресантів чи інших методів, необов’язково повинні будуть постійно продовжувати це лікування – можливо, лише в даний період. Я бачу багато жінок, які дійсно бояться, що вони занурюються в гнітючий досвід старіння». Це не так, і цьому можна зарадити.

Джерело: Health.Harvard.Edu

Переклад: Тарас Зварыч

Перш ніж приймати таблетки для вирішення тимчасової ситуації, зважайте на ризики.

Ви можете подумати, що тимчасове вживання антидепресантів може допомогти пережити скрутні часи, наприклад горе, надмірний стрес чи серйозне захворювання.

«Однак не слід попросту хапатися за приймання антидепресантів», – застерігає доктор Джейн Ерб, психіатричний керівник Behavioral Health Integration in Primary Care Program у Brigham and Women’s Hospital, афілійованій з Гарвардом. 

«Немає свідчень того, що прийом антидепресантів у короткостроковій перспективі допоможе вам або запобіжить більш віддаленим наслідкам стресу, як-от посттравматичний стресовий розлад», – говорить вона. 

Типи антидепресантів

Антидепресанти використовуються для лікування певних типів депресії, тривожності, обсесивно-компульсивного розладу і розладів, пов’язаних з травмами. Їхня дія полягає в зміні способу, яким нервові клітини комунікують у мозку. 

Типи антидепресантів включають в себе: 

• селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), як-от флуоксетин («Прозак») чи сертралін («Золофт»);
• інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (ІЗЗСіН), як-от венлафаксин («Еффексор») і дулоксетин («Сімбалта»);
• трициклічні і тетрациклічні антидепресанти, як-от нортриптилін («Памелор») та іміпрамін («Тофраніл»);
• інгібітори моноаміноксидази (ІМАО), як-от транилципромін («Парнейт») і фенелзин («Нарділ»);
• атипічні антидепресанти, як-от бупропіон («Веллбутрин») і міртазапін («Ремерон»).

Те, який антидепресант вам підійде, залежить від оцінки лікаря, вашого здоров’я і будь-яких інших ліків, які ви вже приймаєте. 

Усе не так просто

Прийом антидепресантів – це не те саме, що ситуативне застосування знеболювального для голови. Це не означає просто проковтнути таблетку, відчути швидке полегшення і припинити вживати ліки, коли вам захочеться. Навпаки, антидепресанти передбачають багато потенційних викликів і ризиків.

Ліки можуть бути недієвими при легких випадках. «Антидепресант матиме сильну дію лише лише при помірному або серйозному нападі депресії», – зазначає доктор Ерб.

Щоб антидепресант подіяв, потрібен час. «Дехто почувається краще через декілька днів, але більшість людей потребує щонайменше 4-6 тижнів», – говорить вона. 

Імовірно, потрібно буде підкоригувати дозу. «Ми починаємо з малого, щоб переконатися в змозі витримати ефект ліків, а потім збільшуємо дозу, – пояснює доктор Ерб. – Щоб досягти правильної кількості, може знадобитися декілька місяців». 

Антидепресанти можуть мати побічні ефекти. Наприклад, СІЗЗС та ІЗЗСіН можуть спричинити нудоту, сексуальну дисфункцію, збільшення ваги або проблеми зі сном, а медикамент бупропіон («Веллбутрин») може посилити тривожні й панічні симптоми в деяких людей. 

Відвикнути від антидепресанту може бути важко. Різке припинення прийому ліків може викликати абстинентні симптоми, як-от посилення депресії, втома, дратівливість, діарея, безсоння, запаморочення або симптоми, подібні до грипу.

Що коли у вас справді депресія?

Поговоріть зі своїм лікарем, коли відчуваєте надзвичайний сум чи тривогу під час важкого періоду життя. Антидепресанти можуть слугувати як варіант лікування, але медикаменти не будуть для вас першою лінією оборони.

«Пам’ятайте, що сум може бути здоровою реакцією. Коли очікується, що депресія може бути короткочасною, ми говоримо про оптимізацію сну, фізичних вправ і харчового раціону», – говорить доктор Ерб.

Вона звужує вживання антидепресантів до помірних та серйозних випадків, а також для людей, у яких раніше була депресія, а зараз її симптоми починають повертатися. 

Що вважається серйозним випадком? «Коли людина доволі засмучена, дедалі більше відчуває безнадію і думає: “Було б краще, якби я не прокинувся завтра”, – то я більше схиляюся до думки про початок прийому антидепресантів, навіть якщо депресія відносно короткочасна, – говорить доктор Ерб. – З іншого боку, якщо депресія має легку форму, але не рушає з місця попри стратегії формування способу життя і психотерапію, тоді я б, можливо, й розглянула початок застосування антидепресантів».

Як довго приймати ліки?

Як тільки симптоми розсмоктуються, розпочинається відлік до завершення лікування. «Рекомендується перечекати 6-9 безсимптомних місяців, перш ніж зменшувати вживання ліків, – говорить доктор Ерб. – І замість того щоб повністю припиняти прийом медикаментів, лікар може встановити, що кращим рішенням буде продовжувати вживання ліків при низькій підтримуючій дозі».

Зменшення прийому антидепресантів може зайняти місяці, а також воно потребує лікарського нагляду. Ключем до успіху є забезпечення того, що лікування буде поєднане з поверненням до занять, які дають вам відчуття мети і задоволення. «Чим більше таких занять вам вдасться інтегрувати у свою рутину, – говорить доктор Ерб, – тим вищою буде імовірність, що ви зможете вибратися з депресії і не повертатися в цей стан».

Джерело: Health.Harvard.Edu

Переклад: Тарас Зварыч