Проливаємо світло на зимову депресію

Світлолікування (фототерапія) може допомогти уникнути сезонного афективного розладу.

Офіційно зима розпочинається 21 грудня, але зі скороченням тривалості днів і дедалі більш недостатньому піддаванню дії сонячного світла, сезонний афективний розлад стає поширенішим. Сезонний афективний розлад – це тип депресії, який трапляється пізньої осені й ранньої зими і часто закінчується до весни чи раннього літа. Точна причина сезонного афективного розладу не відома, але дослідження вказують на нестачу світла як на основний чинник.

«Сезонний афективний розлад – це не якесь незначне захворювання, але оскільки люди зазвичай зазнають його тільки впродовж певних місяців, вони не розглядають його як серйозну проблему. Однак його необхідно лікувати»,

– говорить доктор Паоло Кассано, психіатр, який спеціалізується на низькорівневому світлолікуванні в Массачусетській лікарні загального профілю, афілійованій з Гарвардом. 

Чи є у вас сезонний афективний розлад?

Щоб формально діагностувати сезонний афективний розлад, у людей мають спостерігатися критерії нападів великого депресивного розладу, які б збігалися в часі з осінніми й зимовими місяцями щонайменше протягом двох років. Поширені симптоми нападу великого депресивного розладу включають в себе: 

  • почуття безнадійності та нікчемності;
  • нецікавість до занять, які приносили задоволення;
  • проблеми зі сном;
  • зміни в апетиті чи вазі;
  • відчуття млявості чи занепокоєння.

Хімічні дисбаланси

Як виникає сезонний афективний розлад? Піддавання дії сонячного світла стимулює гіпоталамус, частину мозку, що допомагає контролювати циркадний ритм – ваш біологічний годинник. 

Нестача світла може збити ваш циркадний ритм. Через це ваш мозок може продукувати надто багато гормону сну – мелатоніну – і виділяти менше серотоніну, речовини, відповідальної за хороший настрій. Який наслідок цього хімічного дисбалансу?

Ви почуваєтеся пригніченими й млявими. Інші поширені симптоми сезонного афективного розладу включають в себе нестачу сексуальної енергії, переїдання (особливо від бажання споживати їжу з високим вмістом вуглеводів і висококалорійну їжу, яка піднімає настрій) і соціальну ізоляцію. 

Сезонний афективний розлад зачіпає не лише настрій. Його також пов’язують із погіршенням когнітивного функціонування, зокрема проблемами із зосередженням і робочою пам’яттю – щось на зразок труднощів з пригадуванням щойно вивченої інформації чи підбиранням правильних слів в усному мовленні.

Люди, які живуть у північних країнах, де світла помітно менше осінню і зимою, схильні більше потерпати від сезонного афективного розладу, ніж ті, хто живе південніше. Наявність сезонного афективного розладу в сімейній історії захворювань та депресія також підвищують ризик. 

Медикаменти і світлолікування

Найпоширенішими медикаментами для лікування сезонного афективного розладу є антидепресанти. Бупропіон («Веллбутрин») головним чином підвищує рівень  дофаміну, в той час як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗСіН) здебільшого підвищують рівень серотоніну. 

Якщо ліки вам не підходять або ж ви хочете уникнути їх застосування через можливі побічні ефекти, тоді світлолікування може виявитися кращим варіантом. В основі світолікування лежить ідея заміни недостатнього сонячного світла штучним. 

У світлолікуванні використовуються світлові коробки, які виробляють яскраве біле світло. Що стосується мозку, то штучне світло діє так само, як і природне. «Навіть якщо у вас наразі немає клінічних ознак і симптомів сезонного афективного розладу, світлолікування взимку може допомогти запобігти його», – говорить доктор Кассано. 

Багато світлових коробок є у вільному продажу.

Ось декілька порад, як знайти підхожу коробку і правильно її використовувати. 

Піддавайте себе достатній дії світла. Ваша світлова коробка повинна мати інтенсивність 10 000 люксів (люкс – це одиниця вимірювання освітленості). Яскравий сонячний день оцінюється в 50 000 люксів і більше. 

Не дивіться пильним поглядом. Тримайте очі розплющеними, але не дивіться прямо на світло. Коробку розміщуйте перед собою або ж збоку і на відстані близько одного фута. «Проводьте цей час за читанням, медитацією або переглядом телепередач», – говорить доктор Кассано. 

Виділяйте достатню кількість часу. Ви повинні поглинати світло приблизно пів години на день. Також ви не повинні виконувати це все відразу. 

Починайте зранку. Постарайтесь отримати певну кількість світла перед 10 годиною ранку. 

«З часом дні ставатимуть довшими і сонячнішими, і ви будете здійснювати світлолікування дедалі рідше, а можливо, навіть припините це на період весни й літа, за винятком нерегулярних похмурих тижнів», – каже доктор Кассано. 

Світлолікування відносно безпечне, хоча можливі деякі незначні тимчасові побічні ефекти, як-от головні болі та дратівливість. 

Також деякі медикаменти, особливо антибіотики, такі як тетрациклін, можуть зробити вашу шкіру чутливішою до світла, і якщо у вашій сімейній історії захворювань присутня макулодистрофія, то світлолікування з роками може підвищити ризик. Якщо котрась із цих ситуацій стосується вас, порадьтеся з лікарем, перш ніж пробувати світлолікування.

Джерело: Health.Harvard.Edu

Переклад: Тарас Зварыч

Чи спричинені мої зимові зміни в настрої сезонним афективним розладом?

Питання: Щозими я відчуваю зміни в настрої. Як дізнатися, чи це сезонний афективний розлад? 

Відповідь:

Сезонний афективний розлад – це тип депресії, який зазвичай уражає людей протягом зимових місяців. Деякі експерти вважають, що його викликає зменшення природного освітлення, що починається осінню і триває до весни.

Відстежування змін у настрої може допомогти вашому лікарю визначити, чи наявний у вас цей розлад. Люди, у котрих формально діагностували сезонний афективний розлад, зазнають нападів великого депресивного розладу, які трапляються осінню і зимою щонайменше протягом двох років.

Під час цих нападів люди можуть переживати розпач або відчуття нікчемності, мати проблеми зі сном чи зазнавати змін в апетиті або вазі. Також вони можуть бути дратівливими чи занепокоєними і втратити інтерес до улюблених занять. 

На випадок, якщо лікар діагностує у вас сезонний афективний розлад, існують дієві методи лікування. Вони можуть включати в себе антидепресанти або фототерапію (в рамках якої використовується світлова коробка, щоб симулювати піддавання впливу природного, сонячного світла, чого й бракує вашому організму). 

Світлові коробки є в вільному продажу. Вам слід обрати коробку з інтенсивністю 10 000 люксів і використовувати її щонайменше 30 хвилин на день, в ідеалі – зранку. Уникайте прямого погляду на світло. Оскільки більшість людей не стикаються з жодними проблемами, застосовуючи фототерапію, у декотрих осіб є тимчасові побічні ефекти, як-от головні болі та дратівливість.

Джерело: Health.Harvard.Edu

Переклад: Тарас Зварыч

Менопауза і психічне здоров’я

Зміни в кількостях жіночих гормонів можуть спричинити тимчасові зміни настрою, в тому числі симптоми депресії.

Роки, які передують менопаузі і власне переходу до неї, можуть викликати зміни у вашому організмі. Однак вони також можуть впливати на ваш мозок, особливо на психічне здоров’я.

Частота депресії в цей період збільшується вдвічі. Жінки, які в минулому переживали труднощі депресії чи тривожності, також можуть помітити відновлення симптомів. 

«Зміни в кількостях жіночих гормонів можуть спричинити зміни настрою на інших етапах вашого життя, тому зовсім не дивно, що вони можуть певним чином впливати на ваш настрій і під час менопаузального переходу», – стверджує доктор Гадін Джофф, асоційований професор психіатрії імені Поли А. Джонсон в галузі жіночого здоров’я у Гарвардській медичній школі і виконавчий директор у Connors Center for Women’s Health and Gender Biology при Brigham and Women’s Hospital.

Передменструальний дисфоричний розлад (важча форма передменструального синдрому, який впливає на настрій) і післяпологова депресія є іншими прикладами захворювань, рушіями яких є гормональні зміни всередині організму, – у даних випадках перед менструацією або після пологів. 

«Гормони не є стовідсотковою основою цих розладів, – говорить доктор Джофф, – але жіночі гормони відіграють значну роль».

Зміни настрою під час перименопаузи і менопаузи найчастіше мають легку форму. «Був установлений чіткий зв’язок між м’якшими симптомами депресії і гормональними змінами», – стверджує доктор Джофф. Для прикладу, Джофф була провідним автором дослідження 2019 року, яке було опубліковане в Журналі клінічної ендокринології та метаболізму і пов’язувало посилення симптомів депресії під час перименопаузи з коливаннями двох гормонів: прогестерону та естрадіолу (найпотужніша форма естрогену). Але що стосується великого депресивного розладу (важчої форми клінічної депресії), зв’язок зі змінами в жіночих гормонах не зрозумілий. 

Переважна більшість жінок, у яких з’явилися значні проблеми з настроєм під час менопаузи, зазнавали їх і в минулому. «Відносно рідко трапляється ситуація, коли жінка без досвіду депресії чи тривожності раптово стикається з їхніми важкими формами під час менопаузи», – говорить доктор Джофф.

На додачу до цього в середньому віці (тоді коли відбувається менопауза) жінка іноді стикається з безліччю джерел стресу, до числа яких входить піклування про дітей, старіння батьків і життєві зміни, – усі ці фактори можуть посприяти підвищенню частоти депресії і тривожності в цьому віці.

Тривожність і менопауза

В той час як дослідження показують чіткий зв’язок між менопаузою і депресією, то щодо тривожності не все так зрозуміло. «Про тривожність під час менопаузи відомо набагато менше, – говорить доктор Джофф. – Існують певні свідчення того, що жінки більш схильні до панічних атак під час і після менопаузального переходу» (панічна атака характеризується раптовим відчуттям надмірної тривоги, що супроводжується такими симптомами, як потовиділення, тремтіння, задишка або посилене серцебиття, яке не становить загрози). 

Однак цей очевидний зв’язок може відображати складність у з’ясуванні різниці між панічними атаками і звичайним менопаузальним симптомом – припливами. За словами доктора Джофф, вони можуть бути схожі. Під час панічної атаки серцебиття може частішати, і ви можете відчувати спітнілість та жар. Те саме стосується і припливів. Перед припливами декотрі жінки перебувають у стані аури – термін, який лікарі використовують на позначення відчуття, що передує захворюванням мозку, таким як мігрень. Перш ніж зіткнутися з припливами жару, ці жінки відчувають паніку або приреченість. «Одним з фактів, що допомагають відрізнити припливи від панічних атак, є те, що припливи не спричиняють задишку, в той час як панічні атаки можуть її викликати», – говорить доктор Джофф.

Зміни в здоров’ї і порушення настрою

Зміни у фізичному здоров’ї в період менопаузи також можуть бути рушієм змін настрою. Наприклад, тривожність може бути викликана гіпертиреоїдизмом, який стає дедалі частішим явищем з віком. На додачу до цього тривожність і депресія можуть бути спричинені нестачею сну, яка також частішає під час менопаузи, оскільки гормональні зсуви викликають нічні припливи жару або інші порушення сну, які роблять необхідний відпочинок більш важкодосяжним для жінок.

Отже, що ви можете зробити для захисту вашого психічного здоров’я в період менопаузи?

Майте на увазі, що зміни настрою можуть супроводжуватися іншими менопаузальними симптомами.

Стежте за своїм настроєм і беріть до уваги патерни, наявні в інших факторах, таких як сон і рівень стресу. Звертайтеся за професійною допомогою, якщо симптоми стають важчими і перешкоджають повсякденному життю.

Змінюйте свій спосіб життя – для прикладу, підвищуйте фізичну активність, висипайтеся і контролюйте стрес для зниження потенційних симптомів. 

Звертайтеся до інших – не боріться з труднощами наодинці.

Знайте, що це тимчасово. Зазвичай зміни настрою, що супроводжують гормональні зміни в жінок під час менопаузального переходу, не тривають довго. «Дані показують, що після менопаузи ці ризики, пов’язані з гормонами, з часом знижуються, – говорить доктор Джофф. – Люди, які вирішують лікувати це порушення за допомогою антидепресантів чи інших методів, необов’язково повинні будуть постійно продовжувати це лікування – можливо, лише в даний період. Я бачу багато жінок, які дійсно бояться, що вони занурюються в гнітючий досвід старіння». Це не так, і цьому можна зарадити.

Джерело: Health.Harvard.Edu

Переклад: Тарас Зварыч

Чи варто використовувати антидепресанти, щоб справлятися зі складними періодами?

Перш ніж приймати таблетки для вирішення тимчасової ситуації, зважайте на ризики.

Ви можете подумати, що тимчасове вживання антидепресантів може допомогти пережити скрутні часи, наприклад горе, надмірний стрес чи серйозне захворювання.

«Однак не слід попросту хапатися за приймання антидепресантів», – застерігає доктор Джейн Ерб, психіатричний керівник Behavioral Health Integration in Primary Care Program у Brigham and Women’s Hospital, афілійованій з Гарвардом. 

«Немає свідчень того, що прийом антидепресантів у короткостроковій перспективі допоможе вам або запобіжить більш віддаленим наслідкам стресу, як-от посттравматичний стресовий розлад», – говорить вона. 

Типи антидепресантів

Антидепресанти використовуються для лікування певних типів депресії, тривожності, обсесивно-компульсивного розладу і розладів, пов’язаних з травмами. Їхня дія полягає в зміні способу, яким нервові клітини комунікують у мозку. 

Типи антидепресантів включають в себе: 

  • селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), як-от флуоксетин («Прозак») чи сертралін («Золофт»);
  • інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (ІЗЗСіН), як-от венлафаксин («Еффексор») і дулоксетин («Сімбалта»);
  • трициклічні і тетрациклічні антидепресанти, як-от нортриптилін («Памелор») та іміпрамін («Тофраніл»);
  • інгібітори моноаміноксидази (ІМАО), як-от транилципромін («Парнейт») і фенелзин («Нарділ»);
  • атипічні антидепресанти, як-от бупропіон («Веллбутрин») і міртазапін («Ремерон»).

Те, який антидепресант вам підійде, залежить від оцінки лікаря, вашого здоров’я і будь-яких інших ліків, які ви вже приймаєте. 

Усе не так просто

Прийом антидепресантів – це не те саме, що ситуативне застосування знеболювального для голови. Це не означає просто проковтнути таблетку, відчути швидке полегшення і припинити вживати ліки, коли вам захочеться. Навпаки, антидепресанти передбачають багато потенційних викликів і ризиків.

Ліки можуть бути недієвими при легких випадках. «Антидепресант матиме сильну дію лише лише при помірному або серйозному нападі депресії», – зазначає доктор Ерб.

Щоб антидепресант подіяв, потрібен час. «Дехто почувається краще через декілька днів, але більшість людей потребує щонайменше 4-6 тижнів», – говорить вона. 

Імовірно, потрібно буде підкоригувати дозу. «Ми починаємо з малого, щоб переконатися в змозі витримати ефект ліків, а потім збільшуємо дозу, – пояснює доктор Ерб. – Щоб досягти правильної кількості, може знадобитися декілька місяців». 

Антидепресанти можуть мати побічні ефекти. Наприклад, СІЗЗС та ІЗЗСіН можуть спричинити нудоту, сексуальну дисфункцію, збільшення ваги або проблеми зі сном, а медикамент бупропіон («Веллбутрин») може посилити тривожні й панічні симптоми в деяких людей. 

Відвикнути від антидепресанту може бути важко. Різке припинення прийому ліків може викликати абстинентні симптоми, як-от посилення депресії, втома, дратівливість, діарея, безсоння, запаморочення або симптоми, подібні до грипу.

Що коли у вас справді депресія?

Поговоріть зі своїм лікарем, коли відчуваєте надзвичайний сум чи тривогу під час важкого періоду життя. Антидепресанти можуть слугувати як варіант лікування, але медикаменти не будуть для вас першою лінією оборони.

«Пам’ятайте, що сум може бути здоровою реакцією. Коли очікується, що депресія може бути короткочасною, ми говоримо про оптимізацію сну, фізичних вправ і харчового раціону», – говорить доктор Ерб.

Вона звужує вживання антидепресантів до помірних та серйозних випадків, а також для людей, у яких раніше була депресія, а зараз її симптоми починають повертатися. 

Що вважається серйозним випадком? «Коли людина доволі засмучена, дедалі більше відчуває безнадію і думає: “Було б краще, якби я не прокинувся завтра”, – то я більше схиляюся до думки про початок прийому антидепресантів, навіть якщо депресія відносно короткочасна, – говорить доктор Ерб. – З іншого боку, якщо депресія має легку форму, але не рушає з місця попри стратегії формування способу життя і психотерапію, тоді я б, можливо, й розглянула початок застосування антидепресантів».

Як довго приймати ліки?

Як тільки симптоми розсмоктуються, розпочинається відлік до завершення лікування. «Рекомендується перечекати 6-9 безсимптомних місяців, перш ніж зменшувати вживання ліків, – говорить доктор Ерб. – І замість того щоб повністю припиняти прийом медикаментів, лікар може встановити, що кращим рішенням буде продовжувати вживання ліків при низькій підтримуючій дозі».

Зменшення прийому антидепресантів може зайняти місяці, а також воно потребує лікарського нагляду. Ключем до успіху є забезпечення того, що лікування буде поєднане з поверненням до занять, які дають вам відчуття мети і задоволення. «Чим більше таких занять вам вдасться інтегрувати у свою рутину, – говорить доктор Ерб, – тим вищою буде імовірність, що ви зможете вибратися з депресії і не повертатися в цей стан».

Джерело: Health.Harvard.Edu

Переклад: Тарас Зварыч

Чи є зміни в настрої ознакою чогось серйознішого?

Дратівливість, смуток та апатія можуть свідчити про щось іще.

У кожного час від часу бувають погані дні. Однак якщо ви або людина, про яку ви піклуєтеся, тепер здається сумною, стурбованою або схвильованою, це може бути ознакою серйознішого стану.

«Симптоми, пов’язані з настроєм, можуть з’являтися і зникати як реакція на повсякденний стрес. Якщо вони виникають протягом тривалих періодів часу, викликають суттєві страждання або заважають вашій щоденній життєдіяльності, це свідчить про те, що потрібно звернутися за допомогою», – говорить доктор Ненсі Донован, викладач психіатрії в Гарвардській медичній школі.

Причини і симптоми

Настрій і стрес регулюються безліччю структур, мереж і систем хімічних нейромедіаторів у мозку. Пошкодження будь-чого з вищепереліченого може проявитися як зміна в настрої.

«Наприклад, хвороба крихітних кровоносних судин у мозку може змінити білу речовину. Це може порушити зв’язки в мозку, які важливі для нормального настрою та поведінки», – стверджує доктор Донован.

Зміни в настрої можуть відображати психічний розлад. Наприклад, депресія може викликати смуток, дратівливість, тривогу, а також втрату інтересу й задоволення. Також зміни в настрої можуть виникати через хвороби, як-от порушення щитоподібної залози або неврологічні захворювання.

«До нашої нейропсихіатричної клініки при Brigham and Women’s Hospital пацієнти з деменцією часто звертаються за лікуванням апатії, депресії, тривоги та інших поведінкових змін», – говорить доктор Донован.

Іноді настрій може змінюватися через розлади сну. Нестача спокійного сну може призвести до дратівливості й тривоги, або ж подібні симптоми можуть бути побічним ефектом медикаментів. Наприклад, стероїд преднізон («Deltasone», «Prednicot») може викликати нервозність або зміни настрою.

Що слід робити?

Якщо ви відчуваєте значну зміну настрою, що триває більш ніж декілька тижнів, або ж якщо ви помітили подібне в близької вам людини, ймовірно, час відвідати психіатра.

Медична експертиза може включати в себе анамнез, фізикальну діагностику й іноді обстеження для отримання знімків мозку. Якщо є підозра про деменцію, нейропсихологу можуть знадобитися додаткові тести, щоб визначити, чи спостерігаються істотні зміни навичок мислення.

Лікування настроєвих симптомів спрямовано на їхню першопричину. Наприклад, якщо це депресивний розлад, лікар може прописати психотерапію, антидепресант, наприклад циталопрам («Целекса»), або й те, й інше. Якщо тут винна нестача сну, лікар може прописати програму поліпшення гігієни сну або направити вас на дослідження сну. Якщо зміни в настрої викликані медикаментами, лікар може просто переключити вас на інший тип ліків.

Головний висновок полягає в тому, що вам не слід ігнорувати симптоми.

«Сміливо звертайтеся до лікаря і вирушайте на обстеження, адже ефективне лікування настроєвих симптомів та їхніх причин є доступним», – заявляє доктор Донован.

Джерело: Health.Harvard.Edu

Переклад: Тарас Зварыч

Ви не помітили цих ознак тривоги і депресії?

Легко не помітити ключів до розуміння того, що вам може знадобитися допомога з одним із цих широко розповсюджених захворювань.

Ознаки психічного розладу не завжди очевидні. Тонкі зміни настрою або поведінки часто пояснюються старінням, точно так як і ослаблення м’язів та нечіткі думки. «Люди схильні відкидати це фразами, такими як “ну, звісно, я хвилююся, у мене ж хвороба серця” або “звичайно, мені сумно, адже я не такий затребуваний, як у минулому”», – каже доктор Майкл Крейґ Міллер, асистент-професор психіатрії в Гарвардській медичній школі.

Однак депресія (надмірний смуток, почуття нікудишності або відчай) і тривога (виснажливе занепокоєння та схвильованість) не повинні бути рутинними компонентами старіння. Буде корисно звернутися за допомогою стосовно цих почуттів, щоб зберегти здоров’я і сповна насолоджуватися життям.

Симптоми

Іноді для того, щоб розпізнати депресію і тривогу, може знадобитися невеликий відвертий роздум над своєю поведінкою, почуттями і звичками. Нижче перелічено деякі симптоми:

Апатія.

Чи втратили ви інтерес до занять, які раніше приносили вам задоволення? Чи стало життя для вас настільки безглуздим, що ви відчуваєте себе спустошеними? Це класичні ознаки депресії.

Безпорадність або відчай.

Чи є у вас відчуття, ніби ви або хто-небудь інший мало що може зробити для поліпшення вашого життя? Безпорадність і відчай також є класичними ознаками депресії.

Зміни в звичках.

Надмірне чи недостатнє харчування або сон може бути ознакою депресії. Також сюди входить вживання алкоголю в більших кількостях, ніж зазвичай, або ризикована поведінка.

Безперервна втома.

Втома в кінці дня – цілком нормальне явище. Однак якщо ви весь час відчуваєте себе втомленими, це може бути викликано депресією або тривогою. Або це може бути пов’язано із захворюванням, яке лежить в основі цього, наприклад гіпотиреоїдизмом або серцевою недостатністю.

Труднощі із зосередженням або прийняттям рішень.

«Коли люди пригнічені та стривожені, їм важко приймати рішення, оскільки вони переживають, що будь-яка їхня дія буде помилковою», – говорить доктор Міллер. Або ж вам буде складно зосереджуватися або звертати увагу на інших людей.

Зміни в настрої.

Якщо ви дратівливі, надзвичайно нетерплячі чи надто самокритичні або відчуваєте часті зміни настрою, це може свідчити про депресію чи тривогу.

Нескінченне занепокоєння.

«Чи очікуєте ви будь-яку можливу проблему і чи зосереджені ви на ній замість того, щоб дивитися на озеро чи небо або насолоджуватися часом, проведеним із вашим онуком чи онукою?» – питає доктор Міллер. За його словами, причиною подібного хвилювання може бути тривожний розлад.

Бажання бути наодинці.

«Якщо ви отримуєте задоволення від самотності, тому що вам подобається проводити час за читанням або медитацією, – це нормально. Проте це відрізняється від сидіння вдома, причиною якого є те, що взаємодія з іншими людьми забирає надто багато сил. Це ознака депресії», – стверджує доктор Міллер.

Що слід робити?

Наявність тільки одного з вищеперелічених симптомів необов’язково означає, що у вас буде діагностовано тривожний розлад або депресію. «Але якщо ви занадто зациклені на тому чи іншому почутті, отримуєте менше задоволення від життя або маєте труднощі з виконанням необхідних завдань, то неодмінно звертайтеся за допомогою», – говорить доктор Міллер.

Зв’язатися із сім’єю та друзями може бути хорошим способом почати цей процес. «Поговоріть із людьми, які можуть бути чуйними, співчутливими і готовими допомогти», – говорить доктор Міллер.

Якщо ви соромитеся ділитися своїми почуттями або переживаннями з близькими вам людьми, запишіться на прийом до лікаря.

Лікування

Допомога при депресії і тривозі може надаватися в різних формах, таких як лікування захворювань, котрі можуть викликати депресію, прийом антидепресантів або ж участь у терапевтичних бесідах.

Крім цього, існує безліч немедикаментозних підходів, які можуть бути корисні. Є важливою фізична активність. Щоденні прогулянки можуть допомогти в підтриманні загального настрою, а також збереженні енергії та позитивної налаштованості. «Підвищений приплив крові до мозку, вочевидь, оздоровлює нерви. Вони набухають і створюють міцніші зв’язки», – пояснює доктор Міллер.

Інша стратегія – підтримання соціальних контактів, адже їх пов’язують зі зниженням стресу, поліпшенням функціонування імунної системи і продовженням життя. У людей з великою кількістю соціальних зв’язків також спостерігається нижчий рівень тривожності й депресивності, вища самооцінка і сильніше почуття загального благополуччя.

Висновок

Ви не повинні страждати від депресії чи тривоги незалежно від віку. «Корисно було б знайти спосіб справлятися з цим трохи краще, щоб ви сповна проживали своє життя і пізнавали, як це, бути живими, – говорить доктор Міллер. – Вам потрібно відчувати, що кожен зустрінутий вами день хороший».

Джерело: Health.Harvard.Edu

Переклад: Тарас Зварыч