Повідомлення про смерть.

Дуже важка та специфічна тема.

Раніше таку звістку міг надати лікар в лікарні чи уповноважені служби. Але ми живемо в часи війни, коли нам доводиться зіштовхуватись з важкими реаліями життя. Нікому не побажаєш буди посланцем такої звістки. І коли ми зіштовхуємось з цим, ми не знаємо як діяти, що казати, як правильно прийти до людини, боїмося нашкодити. Боїмося реакції людини. Інколи ми самі не знаємо як ми самі на це відреагуємо. Не маємо на це власної сили. Не знаємо, що очікувати.

Очікуйте різних почуттів і реакцій-наприклад гнів проти послання. Не ідіть самі, візьміть з собою підтримку. Це може бути хтось із військових або священник, медична сестра або лікар, психолог або просто людина, яка вас підтримає. Будьте самі стабільні та в ресурсі, щоб мати сили це сказати і самому втриматись на гребені хвилі.

Нам потрібно розуміти, що людина не очікує такої звістки. Потрібно розуміти реакції людини, та стан, в якому вона буде після звістки. І нам потрібно розуміти якусь схему, послідовність кроків, які ми будемо виконувати. Коли людина рухається покроково в своїй діяльності, розуміє реакції і розуміє що потрібно і не потрібно робити, це надає впевненості та контролю в ситуації. А отже і сили не зламатись самому та не наробити чогось поганого.

Отже схема повідомлення, за якою ми будемо рухатись така:

• стабілізація;

подбайте про людину та її і вашу безпеку. Активно слухайте. Будьте на одному рівні з людиною, “очі в очі”. Будьте нейтральними та стабільними! Говоріть чітко, тільки те що знаєте, тільки факти. Залучайте людину думати відкритими питаннями.

• визнання;

визнайте горе людини, не кажіть порожніх фраз, будьте поряд, запасіться серветками та водою, скажіть шо всі емоції в даному випадку є нормальною реакцією на ненормальні події.

• допомога;

допоможіть людині, що у ваших силах.Надайте інформацію. Сконтактуйте зі службами, які займаються такими питаннями, якщо маєте інформацію. Допоможіть сконтактувати з психологом чи священником. Запропонуйте свою особисту  допомогу, якщо це доречно.

• заохочення;

Заохочуйте людину до дії, від вирішення юридичних питань до вибору кави чи чаю, особистої гігієни і піклування.

• відновлення;

Як підготуватись. Важливі аспекти.

Повідомлення без слів-невербальне спілкування.

Вас бачать у вікно, особливо якщо люди живуть в приватному будинку. Якщо ви будете дуркувати, людина це запам’ятає.

Хто передає повідомлення.

Не потрібно відправляти на це занадто молоду людину, людину, яка не знає і не вміє про це говорити. Якщо самі не відчуваєте в цьому силу, попросіть допомоги в більш старших людей, чи інших спеціалістів. Священик, військовий, медик, голова сільради тощо.

Місце і час передачі повідомлення про смерть.

Не давайте повідомлення дітям, запитайте коли мама і тато будуть вдома. 

Уникайте повідомлення про смерть по телефону, тому що ви не знаєте де знаходиться людина (за кермом, біля вікна, на кухні біля гарячої киплячої плити та ножів). Якщо сім’я велика, але не всі на даний час вдома, можливо потрібно зачекати поки зберуться всі, або повідомити іншим членам сім’ї окремо.

 Запитайте чи потрібно відвести дітей з кімнати, чи вони залишаються присутніми. Малих дітей потрібно відволікти та вивести з кімнати, краще якщо з ними будуть говорити батьки або рідні. 

Важливо в чому ви одягнені.

Уніформа вже повідомляє без слів, що сталося, тим людям. Плюс, ви самі, коли повертаєтесь додому, ви можете її зняти і бути зі своєю сім’єю. Це допомагає “зняти” цей тягар і досвід. Будьте разом в команді з іншими спеціалістами. Можливий гнів проти посланця. Можливі медичні аспекти.

Ваша роль і функція в ситуації та після неї.

Час має значення. Краще, якщо ви повідомите швидше ніж фейсбук чи інтернет.

Стукайте в двері незвично.

Подумайте як постукати у двері в незвичний спосіб, наприклад не дзвонити у дзвінок, а постукати у вікно, якщо це приватна садиба або перший поверх багатоповерхівки. Бо це може стати тригером для людини, якій повідомляють.  Впевніться в безпечній обстановці для людини (закрийте вікна, відійдіть від вікна, заберіть гострі предмети з поля зору, поставте стілець, щоб було де присісти)

Вікно 6 годин.

З моменту, як ви повідомили про смерть, до 6 годин після, важливо не давати лягти спати людині, що отримала повідомлення. Бо якщо спати, є ризик, що ці жахливі події закарбуються в пам’яті людини і не будуть перероблені та опрацьовані. Тому снодійні медикаменти в цей час не дуже добра ідея. Ці 6 годин потрібно бути в оточенні доброї підтримки, добрих людей. Не торкайтесь людини, якщо вона цього не хоче. Запитайте, чи я можу тебе обійняти або взяти за руку, якщо це доречно в цій ситуації. Не подавайте людині руки долонями до верху, бо морально це сприймається як – “дай я заберу в тебе твоє горе, воно стане моїм”. Можна взяти за руку зверху, як підтримуючий жест.

Можна говорити тільки факти! 

Говорити саме слово “помер”, або “загинув”, а не пішов, полетів, чи інше. Не говоріть про те, як жахливо це було, як він мучився, коли вмирав. Говоріть тільки те, що ви знаєте, тільки факти. Уявіть, що ви приносите сповіщення в сім’ю військового, що він важко поранений, а від себе додаєте – не переживайте, він виживе, в нього добрі лікарі, він в гарних руках.  І через півгодини вам телефонують і кажуть , що він помер. І вам через півгодини доводиться сповіщати іншу реальність про смерть. Ніколи не говоріть більше ніж знаєте, тільки сухі факти.

Переводьте на практичні прості речі. 

Запропонуйте випити води або чаю. Але задавайте відкрите питання, щоб людина мала задіяти свою голову та відповідати, наприклад: – “ти будеш пити чай або каву?” і попросіть зробити.

Не можна говорити:

• я знаю як ти почуваєшся (насправді ви нічого не знаєте);
• час лікує (не лікує час нічого);
• у тебе все буде добре, ти це подолаєш, у тебе ще є двоє дітей(а інші діти-це так, не дуже то і потрібно);
• ви повинні продовжувати своє життя як раніше, як ви звикли (в жінки помер чоловік, з яким вона прожила все життя, вона каже-раніше в мене був чоловік, як я можу жити як раніше, якщо його немає);
• він\вона померли раптово;
• вони померли тому, що ви цього не помітили, це відбулось дуже швидко;

Після повідомлення:

• не залишайте людину на самоті;
• якщо вам треба йти, залиште свій номер телефону, якщо ви можете це зробити, якщо це доречно, або телефон до кого можна зателефонувати в разі кризи. Або самі зателефонуйте через декілька днів. Обговоріть це, чи це доречно.
• сконтактуйте з психологом чи організаціями, які займаються такими питаннями.
• приходячи додому-зробіть нотатки, напишіть де ви були і що ви робили, що сталось. Вам стане легше. Поговоріть з тим, кому довіряєте. Вам теж потрібна підтримка. Відпочиньте.

Отже, підсумуємо:

• назвіть своє ім’я і функцію, для чого ви тут, якщо це невідома вам людина;
• говоріть повільно;
• будьте самі стабільні;
• активно слухайте;
• будьте на одному рівні з людиною, очі в очі;
• обережно питати чи можна взяти за руку;
• не підходьте зі спини;
• говоріть правду або нічого;
• нейтральна поведінка, розуміти що відбувається з людиною і з вами як людиною;
• не поспішати;
• не вживати пустопорожні автоматичні фрази;
• не дорікати;
• не лякати;
• не обіцяйте того, що не зможете виконати;
• не навязуйте власні інтерпретації та судження;
• залиште інформацію до кого звернутись;
• подбайте про себе після.