Мітки: птср

Посттравматичний стресовий розлад – це розлад психіки, який виникає на травматичну подію, яка була раптовою, занадто сильною та не контрольованою, загрожувала життю та супроваджувалась ситуацією безвиході та відчуттям безпомічності. Людина може бути як учасником події так і свідком таких подій.

Рівень стресу та масштаб отриманої травми залежить від багатьох факторів:

• непередбачуваність травматичної події;
• як довго тривала травматична подія;
• це була одноразова травма, чи вона повторювалась;
• була загроза життю і безпеки людини;
• відчуття безсилля та безпомічності;
• вік людини;
• індивідуальні властивості людини;
• життєвий досвід;
• наявність підтримки;
• наявність внутрішніх ресурсів;

Дітям, які пережили психологічну травму, дуже складно зрозуміти, що з ними відбулося. Це пов’язано з іх віковими особливостями. Їм не вистачає соціальної, психологічної та фізіологічної зрілості. Дитина не може в повній мірі осягнути суть того, що відбувається. Дитина просто запам’ятовує ситуацію і свої переживання в цей момент. Його сприйняття світу стає розірваним та хаотичним. Від того, що тепер загубилась структура світу, в якій дитина жила,від розірваності психологічних процесів, і може розвинутись ПТСР. 

Симптоми з’являються після одного місяця після отримання травми. 

Симптоми

1. симптоми відрізняються в залежності від віку дитини;
2. маленькі діти не розуміють, що з ними відбувається і не можуть про це розповісти, тому ми можемо зрозуміти, що щось не так по таким симптомам, як кошмарні сновидіння, порушення харчування, енурез, алергічні реакції, болі в животі, тіки, неконтрольований плач, страхи;
3. в дітей шкільного віку крім вище зазначених симптомів може бути “регресивна” поведінка – це повернення до більш ранньої поведінки, наприклад смоктати палець, не відпускати від себе батьків, постійно потребувати фізичного контакту та страх залишитись без дорослих самим, боятися виходити з дому, боятися засинати самостійно, грати в ігри в які грають більш маленькі діти, різки перепади настрою, втрата інтересу до улюблених справ, зниження пам’яті та уваги та бажання все контролювати;
4. підлітки – повторювані спогади про травматичну подію ніби на яву тут і зараз, уникати всього що нагадує, агресивність та конфліктність, або депресивний стан, тривога, провина, не впевненість, вживання психоактивних речовин, поглиблення у віртуальні ігри, втрата інтересу до улюбленої діяльності, всі симптоми такі, як у дорослих.

Біля 70 % дітей зможуть самосцілитися самостійно після травматичної події. Для цього дитині потрібна безпека, турбота та підтримка. Виділяйте більше часу дитині, грайте, гуляйте, робіть все так, щоб забезпечити звичну рутину та безпеку в їхньому просторі.

Для інтеграції травматичного досвіду в довгострокову пам’ять (це є природний механізм зцілення в нашому мозку, коли структура спогадів вкладається в певному порядку, ніби по поличках в довгострокову пам’ять і створює той самий порядок, а не хаотичність світу , який дитина відчувала в період травми), дитині потрібно відчувати нашу підтримку і головне що ми не боїмося про це говорити та слухати її. 

Головне не боятися говорити, як би не здавалось, що про це краще забути, підтримувати та шукати ресурси, що ви її розумієте і ви поряд. Разом ділитися переживання, не замовчувати їх. Говорити і пояснювати, що те що ти відчуваєш –  це нормальна реакція на ненормальні події. Важливо багато чого пояснювати і говорити, що з нею все в порядку. І через деякий час все буде добре і все пройде. 

Доказовим фактом і гарною новиною є те, що після переживання травми, замість ПТСР може відбуватись посттравматичний ріст. І в дитини після травми може проявитись саме цей зріст, а не спад! Це може піти в розвиток прихованого потенціалу чи якихось нових здібностей, укріпити стосунки з рідними, формування нових цінностей і нових життєвих орієнтирів. 

Отже резюмуємо

 

• діти так само можуть мати ПТСР. Нажаль. Але можуть мати і посттравматичний ріст.
• Відмінність дітей від нас дорослих тільки в тому, що діти не мають досвіду і використовують свої реакції не свідомо та дуже індивідуально.
• ПТСР може пройти самостійно.
• Симптоми це:
  • порушення сну, кошмарні сновидіння;
  • порушення настрою-сумна, замкнена, гнівлива, гіперактивна, тривожна, збуджена чи загальмована
  • головні болі, болі в животі, м’язова напруга;
  • зуд, алергія;
  • енурез;
  • нетримання калу;
  • втома;
  • тремтіння;
  • тіки;
  • регрес;
• Критерій, що все в порядку – дитина продовжує свій звичайний образ життя, товаришує, грає з дітьми.
• Якщо поведінка дитини змінюється, якщо є регрес в поведінці – це ознака, що щось не так відбувається, обов’язково на те звернути увагу!
• Також, реакція дитини та швидкість і ступінь зцілення та посттравматичного зростання залежить від реакції батьків. Тож батьки є профілактикою цього:
  • підтримка, компліменти для дитини;
  • відчуття безпеки;
  • бути уважними та визначати ознаки ПТСР;
  • брати на руки, обіймати, “хочеш плакати – поплач, тремтиш – давай потремтимо разом, я покладу тобі руку на серце”;
  • відреагувати на емоції дитини, не знецінювати, не притуплювати;
  • давати дитині інфо про війну, згідно віку звичайно, не робити вигляд що нічого не сталось;
  • зберегти рутину життя якомога більше – ігри, прогулянки, спорт – це все підтримує нормальний стан.

Посттравматичний стресовий розлад – психічний розлад, що виникає внаслідок раптової важкої травматичної події, людина може бути учасником такої події, або свідком цієї події. 

Травматичні події розділяють на два види : “Т” та “т”.

“Т” велика – травматична подія, яка загрожує життю, якщо є важкі ураження тіла, сексуальне скривдження, загроза гідності людини, якщо людина пережила це як свідок, війна, стихійні лиха, ДТП, кримінальні події, хвороби з загрозою для життя. Це така, що порушує здатність організму справлятись.

“т” маленька – не залишає важких наслідків в психіці, не порушує та не перевищує захисні механізми людини (наприклад невдала любов у 18 років).

Травматична подія завжди раптова, дуже сильна, супроводжується відчуттям безпорадності та самотності, покинутості на поталу. Втрата контролю, страх, безсилля.

Але травматичні події не завжди і не в кожного викликають порушення, бо ми всі різні і опірність та гнучкість психічних процесів в нас теж дуже різні. Наша нервова система дуже пластична і здатна витримувати навантаження та швидко адаптуватись до нових обставин, справлятися з труднощами. 

Також це залежить від нашої пружності та реакції соціального оточення. ПТСР розвивається від одного до шести місяців, після травматичної події. Інколи може бути пролонгований початок навіть довше по часу, чим ця недуга і небезпечна. Перебіг може тривати “хвилями”.

Симптоми

1. Повторне переживання травматичної події.

Спогади виникають самі по собі, хоч людина цього не хоче і дуже страждає від них. Спогади інколи настільки сильні, що людина ніби переноситься знову у ті події в своїй голові, може відчуватися відрив від реальності, людина не чує вас в цей момент і людина мов знову там в тих подіях реально в цей момент, переживається як наяву знову і знову. Кошмарні сни, в дітей специфічні ігри, що нагадують подію.

Уникання всього, що нагадує. Уникає місць, спілкування,людей, звуків, запахів, перегляду фільмів чи відео, новин, навіть власних думок, які б хоч якось нагадували про подію.

Негативні емоції, негативні уявлення про себе та світ. Світ небезпечний, не можна нікому довіряти, емоційне замороження, ніби емоцій немає, відчуття своєї знеціненості, страху, нікчемності, вини в тому що сталося, сорому. Бачити інших, як ворожих.

Гіпертривожність, неможливість розслабитись, ніби постійно чекають, що ось-ось знову може статися погане. Дратівливість, спалахи гніву від найменшого чинника. Порушення уваги та пам’яті, важко зосередитись, зконцетруватись. Постійне відчуття що мозок “як в тумані”, тунельне бачення.

В дітей може бути такий розлад, але все залежить від віку дитини. Діти специфічно граються, малюють, розказують дивні історії. Мають проблеми зі сном та кошмарними сновидіннями. Постійно хочуть щоб батьки перебували поруч, навіть якщо це вже достатньо дорослі діти. Стають дратівливими та агресивними. Виникають проблеми в навчанні та в стосунках з однолітками.

Супутні проблеми , які можуть мати люди з ПТСР:

• депресія
• генералізований тривожний розлад
• неконтрольований гнів та агресію
• порушення взаємин з родиною, близькими та друзями, конфлікти в роботі
• почуття безнадії, меншовартості
• порушення когнітивних функцій – пам’яті та уваги
• зловживання алко\нарко речовинами
• проблеми з пристосуванням до життя через наслідки травми
• розлади на рівні тіла – головні болі, болі в тілі, проблеми з травленням, втома, порушення циклу сон-неспання, інші тілесні реакції.

Більшість людей мають такі реакції після травматичної події, але не в кожного розвивається ПТСР. Розлади формуються тільки в 20 % людей, які пережили важкі травматичні події, і навіть з тих 20 відсотків (якщо взяти їх за ціле) – 70 з них це самозціляться за допомогою своїх власних сил на протязі одного року.

Наша психіка намагається нас врятувати завдяки природним механізмам дисоціації. Якщо травматична подія дуже сильна, довга та неконтрольована, мозок ніби розщеплює нашу пам’ять та свідомість, щоб допомогти нам пережити та витримати ті надскладні емоції страху, безпорадності, болю та неконтрольованості того, що відбувається. Психіка розщеплюється, щоб не відчувати. Але потім ця дисоціація посилюється, бо людина не хоче нічого згадувати. І весь цей тягар спогадів починає прориватись в свідомість для зцілення, механізм якої також знаходиться в мозку. 

Тому частина людей самостійно зціляться через “повторні переживання” у снах та за допомогою прийняття того, що сталось. Ці механізми не у всіх однакові. У когось стресостійкість сильніша, а в когось менша. Також ми соціальні істоти, тож це ще залежить від реакції соціального оточення. 

А в деяких людей нормальний процес опрацювання травми може бути порушений, через надмірну силу травматичної події, яка перевищує захисні механізми людини. А також через те, що людина застосовує деструктивні методи боротьби, такі як алкоголь та наркотичні речовини, уникає через це усього.

Допомога

Інформування. 

Як це відбувається, що відбувається, що буде далі, які варіанти допомоги, куди звертатись, як лікуватись. Знаеш – значить озброєний.

Перша психологічна допомога.

Що вкрай класно і важливо, шо ця перша психологічна допомога, може надаватись будь якою людиною, не фахівцем. Це як перша медична допомога перехожому на вулиці до приїзду кваліфікованої швидкої. І що саме класне, що надання першої психологічної допомоги значно зменшує ризик настання порушень психічного здоров’я в майбутньому. Значно зменшує ризик настання гострого стресового розладу, а головне виникнення ПТСР. Тому, психічна установка багатьох людей, що травма це 100% дорівнює ПТСР, є помилковою, і якщо так довго думати, то це стане фактором формування ПТСР. Тому завжди пам’ятаємо що то є нормальна реакція на ненормальні події, що стресові розлади формуються тільки в 20 % людей, які пережили важкі травматичні події, і навіть з тих 20 відсотків (якщо взяти іх за ціле) – 70 з них самозціляться за допомогою своїх власних сил на протязі одного року.

Наразі знання – це наша зброя.

Техніки психологічного відновлення. 

Це потрібно робити протягом першого місяці після настання травматичної події, для того щоб знайти ресурс. Можна це робити самостійно, а можна за допомогою психолога чи соціально працівника. Це не терапія, а консультативні підтримуючі зустрічі. Рекомендовані 2-5 зустрічей, за бажанням.

Лікування. 

Існує два види лікування ПТСР – це психотерапія та медикаментозне лікування. Терапію проводить психотерапевт, психіатр призначає ліки. Іноді додаються інші спеціалісти, якщо є потреба в лікуванні інших супутніх соматичних розладів. Це може бути ендокринолог, гінеколог, реабілітолог та інші. Основними затвердженими доказовими видами психотерапії є Травмофокусована психотерапія та EMDR. Їх проводять психотерапевти, які спеціалізовані в цих видах терапії.

Травмофокусована Когнітивно-поведінкова терапія. 

Застосовується для лікування, якщо встановлений діагноз ПТСР. Це психотерапія, індивідуальні зустрічі з психотерапевтом,в ході яких застосовується протокол ведення таких пацієнтів. На таких зустрічах відбувається інформування про стан, перебіг та стратегії подолання. Розбір та пропрацювання спогадів про травматичну подію.Розбір та робота над складними емоційними реакціями (сором , провина і такі інші), реструктуризація думок, наведення порядку в смислах, подолання уникнення, забезпечення оптимального функціонування людини в залежності від травми. 

EMDR – десенсибілізація і репроцесуалізація за допомогою швидких рухів очей.

Це також метод психотерапії, доказовий та дуже ефективний. Якщо чули про “метелика” то це туди.

Фармакотерапія. 

Медикаментозну терапію призначає лікар. Клінічно доказовими в боротьбі з ПТСР є антидепресанти, а саме селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Не рекомендовано застосовувати бензодіазепіни – це доказово шкодить! Також заборонено застосовувати такий метод, як дебрифінг, бо він поглиблює, або збільшує ймовірність ПТСР! Іноді поєднують медикаментозну терапію та ліки. Але першочерговим методом допомоги все ж вважається психотерапія.

Також допомогою та підтримкою можуть стати звернення до інших джерел підтримки, таких як групи підтримки  взаємодопомоги, духовність, посібники та книги, написані тими хто пережив подібне, підтримка рідних та оточення дуже важлива (тому рідним теж потрібно знати як спілкуватись, що переживає ваша близька людина і як ви їй можете допомогти, і чого точно не треба робити і казати), пошук своїх приємних справ та повернення до своїх ресурсних активностей.

Коли звернутися до психотерапевта?

1. Ваше життя стало нестерпним через повторні переживання травматичних подій на яву, знову і знову, якість життя від того страждає, ви перестали робите те, що раніше приносило задоволення чи користь.
2. Ваші емоції вас криють, ви не можете з ними владнати , злість та інші емоції погіршують ваші стосунки вдома та на роботі, а тіло мов стало не ваше і ви постійно відчуваєте м’язову напругу, головні болі, перевтома не проходить.
3. Спогади виринають знов і знов, тригерить все навколо, кошмарні сни нагадують про себе постійно, ви не спите.
4. Не контролюєте свій гнів.
5. У вас немає з ким поговорити про свій стан, боїтесь що рідні вас не зрозуміють, стосунки з оточуючими різко погіршились.
6. Ви намагаєтесь подолати свій біль за допомогою алкоголю чи в якійсь інший поганий спосіб.
7. Ви вживаєте багато знеболюючих чи заспокійливих ліків, які не допомагають.