Панічна атака настала! Що робити?

Здається, що не вистачає повітря, серце вилітає з грудей, ноги підкошуються, а тривожний мозок мислить картинками катастрофи!

Так от, той самий мозок (а саме дихальний центр) бачить, що у крові як раз дууууже багато кисню і не дає нам дихати, щоб його знизити. А адреналін в той самий момент включає реакцію «бий-біжи-завмри» і потребує на це дуже велику кількість кисню, що навпаки запускає гіпервентиляцію.

Як же помирити ці два механізми захисту? Повністю використати весь кисень і «спалити» весь адреналін!

Отже, розуміємо, що насправді, ми не задихаємось, а наш мозок намагається нас врятувати. Тому треба використати весь кисень.

Можливі дії та вправи:

  • вдих носом – затримка дихання – видих ротом
  • дихання «по квадрату» – вдих 5 сек, затримка дихання 5 сек, видих 5 сек, затримка дихання 5 сек, – якщо при цьому починає крутитись голова і нудить, супер, ви на правильному шляху
  • «діафрагмальне дихання» животом
  • якщо ви ідете – 5 кроків вдих, 5 кроків затримка дихання, 5 кроків видих, 5 кроків затримка дихання;
  • очі відкрити – як би це не здавалось неприємним. Так як мозок мислить картинками, почати описувати предмети навколо, їх колір, кількість, розмір, все що завгодно, переключаючи таким чином зоровий аналізатор.
  • серцебиття посилити – таким чином підстроїти свою активність під свій серцевий ритм, який задав вам адреналін. Якщо ви ідете – ідіть швидше, присідайте, пробіжіться. Спалюйте свій адреналін диханням і фізичними активностями.

Якщо у вас є страх зійти з розуму – вітаю, ви на вірному шляху. Тобто з вірогідністю 99.9%, що ви не зійдете з розуму. При тяжких психічних патологіях, практично завжди відсутня критика до свого стану і хворі живуть в гармонії із своїм божевіллям.

І пам’ятаємо-це нормальна фізіологічна реакція захисту. Наш мозок намагається нас врятувати. А отже з нами все добре.

Робимо головний висновок – все добре, я вижив.

Як допомогти людині в стані панічної атаки?

Якщо ви знаходитесь поряд з людиною, в якої почалась панічна атака, і ви точно знаєте що це вона і хочете допомогти:

  • скажіть, що ви поруч. Назвіться хто ви, скажіть що ви знаєте що це ПА, вона обмежена в часі і зараз це пройде. Від цього ніхто не помирає, це доведений факт.
  • говоріть голосніше. В цей момент ПА затуманює свідомість, а значить і розуміння ваших слів до людини
  • попросіть дивитись на вас «відкритими очима». Попросіть описати, що на вас вдягнене, якого кольору, скільки ґудзиків на сорочці або квіточок на сукні – все що завгодно описати навколо.
  • візьміть людину за руки і попросіть міцно-міцно стискати ваші долоні, на скільки це можливо.
  • командуйте диханням людини вправами вказаними вище, дихайте разом, нехай дзеркальні нейрони допомагають постраждалому.
  • будьте наполегливі та впевнені у своїх діях. Але при цьому емпатичні.
  • попросіть стискати усі групи м’язів по черзі, можна разом присідати, рухатись, крокувати.
  • дайте випити води, вмитись холодною водою, якщо є така можливість.
  • після нападу проведіть людину додому, тому що у « панікера» не залишилося сил.

Подякуйте собі за допомогу! Ви молодець!