Різнорідність депресії

Депресія не є захворюванням, яке б у всіх проявлялося однаково. Так само як висип або хвороба серця, цей розлад може приймати безліч форм.

Як можна помітити, зазвичай у хворого спостерігається певне скупчення симптомів, але досвід депресії в різних людей часто неоднаковий. У свою чергу визначення депресії, а також терапевтичні методи її полегшення, продовжують еволюціонувати.

Що являє собою великий депресивний розлад?

При великому депресивному розладі може з’явитися відчуття, ніби робота, навчання, стосунки та інші аспекти життя пішли під укіс або ж виявилися на паузі з невідомим терміном завершення. Людина постійно відчуває себе або сумною, або обтяженою чи втрачає інтерес до всіх занять, навіть тих, які раніше приносили їй задоволення.

У більшості випадків такий стан тримається майже весь день і триває не менше двох тижнів.

Протягом цього часу також наявні мінімум чотири ознаки депресії зі списку:

  • зміни апетиту, які іноді призводять до втрати або збільшення ваги;
  • безсоння або (рідше) пересипання;
  • уповільнена мова і менш швидке виконання завдань або ж, навпаки, занепокоєння і непосидючість;
  • втрата сил або втома, що триває велику частину часу;
  • проблеми із зосередженням і прийняттям рішень;
  • почуття нікчемності або зайве і недоречне почуття провини;
  • думки про смерть або суїцид;
  • плани або ж спроби самогубства.

Інші ознаки можуть включати в себе втрату статевого потягу, песимізм або відчай, тривогу і фізичні симптоми, як-от головний біль, незрозумілі болі іншого характеру або ж проблеми з травленням.

Що являє собою дистимія?

Психіатри використовують термін «дистимія» на позначення менш важкої форми депресії, що триває мінімум два роки в дорослих і один рік у дітей та підлітків. Притому що ця хвороба не є настільки нищівною, як великий депресивний розлад, її безперервний вплив стає перешкодою для хорошого самопочуття, а також відбивається на роботі, навчанні та соціальному житті.

В середньому дистимія триває мінімум п’ять років, на відміну від великого депресивного розладу, при якому відносно короткі напади можуть траплятися після значних проміжків часу.

При дистимії людина найчастіше відчуває себе пригніченою більшу частину дня. Хворий хоч і може виконувати повсякденні завдання, але левова частка ентузіазму в його житті більше не присутня. Настрій є пригніченим і не стає кращим більш ніж два місяці поспіль.

Крім того, виникають мінімум два нижчезгадані симптоми:

  • переїдання або втрата апетиту;
  • безсоння або пересипання;
  • втома або нестача сил;
  • низька самооцінка;
  • проблеми із зосередженням або ж прийняттям рішень;
  • відчай.

Іноді на додачу до дистимії може статися напад великого депресивного розладу. Це явище відоме як подвійна депресія.

Що являє собою біполярний розлад?

При біполярному розладі завжди трапляється один або два маніакальні напади, що характеризуються піднесеним настроєм, грандіозними ідеями і нестійкою поведінкою.

При типовому маніакальному нападі людина мінімум тиждень почувається вкрай жвавою, охочою до розмов або роздратованою.

Також хворий відчуває щонайменше три симптоми з переліку:

  • грандіозні ідеї або підвищена самооцінка;
  • набагато менша потреба в сні, ніж зазвичай;
  • термінове бажання поговорити;
  • стрибки думок і неуважність;
  • підвищена активність, яка може бути спрямована на досягнення якої-небудь мети або виражена хвилюванням;
  • прагнення до насолоди, яке може зосереджуватися на сексуальних походеньках, зайвій траті грошей або безлічі махінацій, котрі часто тягнуть за собою катастрофічні наслідки.

Як впоратися із ситуацією, коли близька людина пригнічена, схильна до суїциду або одержима?

Немов каміння, кинуте у воду, депресія, дистимія і біполярні розлади породжують хвилі, що поширюються далеко від точки безпосереднього впливу. Люди, які є для хворого найближчими, у багатьох випадках також відчувають страждання.

Неминучі негативні наслідки часто стають джерелом засмучення і розчарування. Проте можна багато чого зробити, щоб допомогти близькій людині, а отже, і собі пройти через цей важкий період.

Спонукайте взятися за лікування і потім не кидати почате. Нагадуйте близькій людині про прийом ліків чи відвідування терапевтичних процедур. Не ігноруйте її суїцидальні висловлювання.

Якщо ви вважаєте, що ваш близький схильний до самогубства, викличте лікаря або психотерапевта. Якщо даний варіант відпадає, зателефонуйте до місцевого кризового центру або відділення швидкої допомоги.

Бережіть себе. Доглядати за хворим складно, тож у вас може виникнути бажання пройти індивідуальну терапію або ж вступити до групи підтримки. Безліч психіатричних організацій фінансують такі об’єднання. Крім того, вони можуть надати інформацію про хворобу і нові методи її лікування.

Надавайте емоційну підтримку. Ваше терпіння і любов можуть сильно вплинути на ситуацію. Ставте питання та уважно слухайте відповіді. Замість того щоб відкидати або ж засуджувати почуття близької вам людини, вселяйте їй надію. Запропонуйте заняття, в яких ви можете разом взяти участь, і майте на увазі, що покращення вимагає часу.

Нагадуйте собі, що через хворобу людина починає поводитися по-іншому або ж стає важкою для порозуміння. Не звинувачуйте вашого близького, адже ви не робили б цього, якби він певним чином змінився внаслідок хронічних фізичних болів.

Намагайтеся запобігати безрозсудним вчинкам під час маніакальних нападів. Будучи одержимими, люди вкрай часто приймають погані рішення, тому було б добре не допустити подібної проблеми, обмеживши доступ до автомобіля, кредитних карток і банківських рахунків. Перевіряйте, чи немає ознак виникнення маніакального нападу. Причиною цього може стати порушення режиму сну, тож допомагайте вашому близькому постійно дотримуватися його. Корисним також може бути послідовний розпорядок інших справ, як-от прийоми їжі, фізичні вправи і спілкування.

Джерело: Health.Harvard.Edu

Переклад: Тарас Зварыч