Іпохондричний розлад

Тривога за здоров’я може заважати вашому життю, але вона піддається лікуванню.

Ви годинами вивчаєте інформацію про здоров’я в інтернеті? Коли у вас болить горло, ви відразу думаєте, що це рак, а не застуда? І навіть коли медичні аналізи показують, що ви здорові, ви не почуваєтеся краще? У глибині душі ви досі відчуваєте, нібито щось не так.

Це схоже на вас або на близьку вам людину? Ці симптоми можуть бути сигналом розвитку іпохондрії.

Іпохондрія – це стан, який змушує здорових людей переживати, начебто вони хворі, навіть коли в них немає симптомів.

«Люди з іпохондричним розладом здебільшого бояться важких захворювань, як-от ВІЛ, рак або недоумство. Вони набагато менше хвилюються щодо запалення горла, скручування щиколотки чи застуди», – говорить доктор Тімоті Скарелла, викладач психіатрії в Гарвардській медичній школі.

Ця боязнь серйозних захворювань може заважати їхньому повсякденному життю. Це може спонукати їх шукати непотрібні аналізи, витрачати години в кабінеті лікаря і марнувати цілі дні на тривогу. Втім, люди з іпохондричним розладом можуть зосередитися не тільки на власному здоров’ї. «Дехто може так само непокоїтися щодо здоров’я своїх дітей», – каже він.

Іпохондрія є відносно поширеним захворюванням, яке вражає від 4% до 5% людей. Однак експерти вважають, що ці цифри занижені, а справжні показники наближені до 12% або навіть удвічі вищі, за словами доктора Скарелли. На відміну від інших тривожних розладів, які найчастіше трапляються в жінок, іпохондрія, схоже, однаково впливає як на чоловіків, так і на жінок.

Не завжди турбота про здоров’я свідчить про занепокоєність здоров’ям

Турбота про здоров’я – це не те саме, що й тривога за здоров’я. Час від часу хвилюватися за своє здоров’я – нормально. Ви можете поставити собі запитання, чи є ваш біль у животі ознакою більш серйозного захворювання. Якщо в минулому ви тяжко хворіли, є нормальним непокоїтися за майбутні аналізи.

«Існує різниця – принаймні з точки зору медицини – між людиною, у якої немає мінімальних симптомів і яка часто хвилюється, що захворіє, і людиною, яка непокоїться щодо небезпечних симптомів», – говорить доктор Скарелла. Однак він зазначає, що занепокоєність реальними станами здоров’я також може стати проблематичною.

Часто люди з іпохондрією неправильно тлумачать нормальні фізичні симптоми і пов’язують їх із чимось більш серйозним. Наприклад, коли вони затиснуть руку під час сну, то замість того, щоб потрусити нею, вони будуть хвилюватися щодо можливого інсульту.

Симптоми, викликані тривогою, – ті, які можуть включати в себе біль у м’язах, біль у грудях, зміни серцевого ритму, головні болі та запаморочення, – можуть посилити існуючу занепокоєність своїм здоров’ям.

Це іпохондрія?

Отже, як ви дізнаєтеся, чи ви хворі, чи просто хвилюєтеся, що занедужаєте? Ось деякі характерні ознаки іпохондричного розладу:

• У вас немає симптомів, але ви все одно побоюєтеся, що у вас є хвороба.
• Коли лікар переконує вас, що ви не хворі, це не позбавляє вас нервозності.
• Ви постійно шукайте інформацію про здоров’я в інтернеті.
• Читаючи новину про хворобу, ви починаєте хвилюватися, нібито вона у вас є.
• Ваша турбота про здоров’я впливає на ваше життя, сім’ю, роботу чи хобі.

Найчастіше людям з іпохондричним розладом властива модель поведінки, яку лікар може помітити тільки з часом. «Я розмовляю з людьми, які телефонують своєму лікарю п’ять, шість або сім разів на тиждень, – говорить доктор Скарелла. – Кожні три або чотири місяці вони можуть іти до свого лікаря для тесту на ВІЛ, незважаючи на те, що в них не було нових сексуальних партнерів або будь-яких подій, які могли б підвищити ризик».

Тестування полегшує нервозність?

У той час як тестування може здатися швидким і простим способом полегшити тривогу за здоров’я, людям, у яких це занепокоєння стало неконтрольованим, рідко отримують від цього тривале полегшення.

«Повторне тестування не може заспокоїти людей з іпохондричним розладом; люди не заспокоюються, коли отримують нову інформацію, яка спростовує їхній страх», – говорить доктор Скарелла.

Лікарі часто потрапляють у цю пастку, думаючи: «Чому б не зробити тест, щоб заспокоїти цю людину?» Це схоже на розумний підхід. Проте в кінцевому рахунку жодна кількість досліджень не знімає тривогу, за словами доктора Скарелли. Насправді тести можуть тільки посилити неспокій.

У той час як декотрі люди постійно консультуються зі своїм лікарем і просять про тестування, в інших випадках іпохондричний розлад змушує людей повністю уникати лікаря, а це може призвести до того, що виліковні стани будуть недіагностованими.

«Існує реальний ризик, якщо не піти до лікаря, наприклад можна не пройти відповідне обстеження на рак», – говорить доктор Скарелла. Таке уникнення може стати дуже небезпечним, якщо людина дійсно хвора, але боїться перевіритися через страх перед поганими новинами. Наприклад, людина, у якої апендицит, відкладає візит до лікаря.

Лікування іпохондричного розладу

«Найважливіше, що потрібно знати про іпохондрію, – це те, що вона є виліковною проблемою», – каже доктор Скарелла. Статистика показує, що тривожні розлади, як правило, значно недооцінюються. За даними Anxiety and Depression Association of America, лікування отримують лише 37% людей з тривожними розладами.

При іпохондрії люди можуть не приписувати свої симптоми тривозі, а дійсно вважати, що вони хворі. І вони можуть не знати, що допомога доступна.

«Людям з іпохондрією не варто говорити, що їхні симптоми фальшиві або що це все в їхній голові», – говорить доктор Скарелла. «Часто більш конструктивним буде спонукати їх дивитися на те, що приносить занепокоєність у їхнє життя, – каже він. – Як тривога заважає речам, якими вони насолоджуються?»

Якщо ви підозрюєте, що у вас може бути іпохондрія, зосередьтеся на тому, що ви втрачаєте. Ви б вважали за краще провести кілька годин у відділенні невідкладної допомоги в очікуванні результату тесту, який ви пройшли два тижні тому, чи зайнятися чимось, що ви любите?

Зверніться за консультацією до фахівця з психічного здоров’я. Ваш лікуючий лікар може надати направлення.

Доктор Скарелла каже, що люди з тривогою за здоров’я часто зазнають інших психічних розладів, як-от депресія, тривожний розлад або посттравматичний стресовий розлад. Через це лікування може потребувати вирішення декількох питань. Варіанти лікування включають медикаменти і психотерапію, часто у формі розмовної терапії, яка може допомогти вам впоратися з проблемами і подолати їх.

Проте в кінцевому підсумку ті, хто звертається за допомогою, часто здатні подолати постійну тривогу. «Це можна виправити», – говорить доктор Скарелла.

Джерело: Health.Harvard.Edu

Переклад: Тарас Зварыч