Генералізований тривожний розлад

Для людей, які хвилюються за все і ні за що конкретно, є кілька варіантів лікування.

Ввімкнувши телевізор, людина, найімовірніше, почує масу тривожних новин: дедалі слабша економіка, міжнародні політичні конфлікти, стихійні лиха. У той же час вона може відчувати особистий стрес, наприклад побоювання щодо забезпеченості роботою або ж здоров’я.

Часто тривога є реакцією на невпевненість і небезпеку, але постійне занепокоєння і нервозність можуть бути ознаками генералізованого тривожного розладу.

Цей широко розповсюджений розлад у певний момент життя зачіпає близько 5-6% людей. У жінок імовірність розвитку генералізованого тривожного розладу вдвічі вища, ніж у чоловіків. Результати деяких досліджень наводять на думку, що поширеність цього розладу збільшується з віком. Зазвичай генералізований тривожний розлад уперше виникає, починаючи з юнацького віку і закінчуючи приблизно п’ятдесятьма п’ятьма роками, тобто пізніше, ніж інші психіатричні розлади.

У той час як інші тривожні розлади, в тому числі специфічні фобії і соціофобія, виникають внаслідок конкретних ситуацій, генералізований тривожний розлад головним чином характеризується виснажливим занепокоєнням і хвилюванням без будь-якого конкретного приводу або взагалі без причини.

Постійне і безперервно мінливе хвилювання в людей, які страждають генералізованим тривожним розладом, здебільшого стосується повсякденних справ.

Вони не можуть позбутися відчуття, наче трапиться щось погане і вони не будуть до цього готові. Вони можуть надмірно хвилюватися, що пропустять зустріч, втратять роботу або ж попадуть в аварію. Деякі люди навіть можуть тривожитися через свою надто велику тривожність.

Невід’ємною частиною генералізованого тривожного розладу є фізичні симптоми, такі як:

  • прискорене серцебиття;
  • сухість у роті;
  • розлад шлунку;
  • м’язова напруга;
  • потіння;
  • тремтіння;
  • дратівливість.

Згодом ці фізичні прояви тривоги можуть несприятливо вплинути на здоров’я. Наприклад, люди з генералізованим тривожним розладом більше, ніж інші, ризикують дістати інфаркт і зазнати інших проблем із серцево-судинною системою.

Генералізований тривожний розлад часто виникає в поєднанні з іншими психіатричними розладами. Приблизно дві третини людей з генералізованим тривожним розладом також страждають великим депресивним розладом. Близько в четверті хворих спостерігається панічний розлад. Багато хто стикається з розладами, викликаними вживанням психоактивних речовин, та алкогольною залежністю.

Крім того, генералізований тривожний розлад може зачепити когнітивні здібності, але не так, як депресія. Ті, хто страждає генералізованим тривожним розладом, схильні роздумувати про можливі невдачі, в той час як люди з великим депресивним розладом більше наражаються на труднощі при розумовому навантаженні.

Симптоми генералізованого тривожного розладу

Генералізований тривожний розлад – це зайве хвилювання, яке слабо піддається контролю і викликає важкі страждання або ж заважає повсякденній діяльності.

Симптоми зазвичай виникають щонайменше протягом шести місяців, і серед них присутні мінімум три ознаки з нижченаведеного списку:

  • занепокоєння і нервозність;
  • швидка стомлюваність;
  • труднощі при зосередженні;
  • дратівливість;
  • м’язова напруга;
  • проблеми зі сном.

Нейробіологічні основи тривоги

Генералізований тривожний розлад, як і інші види тривожності, ймовірно, виникає через надмірну активізацію мозкового механізму, що лежить в основі страху і так званої реакції «бийся або тікай».

Коли людина стикається з небезпекою, активізуються дві нервові мережі, завдяки яким різні ділянки мозку отримують інформацію про небезпеку, наприклад при вигляді або запаху вогню. Одна мережа тягнеться до кори – крайньої частини головного мозку, що відповідає за мислення і прийняття рішень. Друга мережа передбачає більш глибоку структуру – утворення, що зветься мигдалеподібним тілом і є основним в обробці емоційної інформації. Мигдалеподібне тіло фіксує реакції організму на довколишнє середовище, оцінює емоційну значущість тієї чи іншої події та організовує реакцію, яку людина може навіть не усвідомлювати.

Незважаючи на те, що в активному стані перебувають кілька нервових мереж, мигдалеподібне тіло ініціює швидку реакцію на небезпеку. Воно взаємодіє з гіпоталамусом, розташованим біля основи головного мозку, спонукаючи швидке виділення гормонів, які підвищують частоту серцебиття і кров’яний тиск, напружують м’язи і, як правило, викликають реакцію «бийся або тікай». Ця система активізується до того, як кора головного мозку починає обробляти те, що відбувається, а це являється цінним у плані виживання. Наприклад, людина, яка переходить вулицю, може відстрибнути зі шляху автомобіля, що мчить, перш ніж усвідомить небезпеку.

Мигдалеподібне тіло також взаємодіє з іншими утвореннями мозку для зберігання емоційних спогадів, серед яких – пам’ять про страхітливі події. Проте це може створити проблему для людей, які страждають тривожними розладами. Мигдалеподібне тіло може виявитися настільки чутливим, що буде занадто гостро реагувати на ситуації, які насправді нічим не загрожують, таким чином приводячи в дію нервові мережі, котрі викликають екстрену реакцію на стрес. Згодом тривога прив’язується до ситуацій, думок і спогадів, які не мають стосунку до справжніх джерел небезпеки. У цьому сенсі мозок ненавмисно створює для себе страхи.

Життєвий досвід також сприяє тривожним розладам. Важкий або ж постійний стрес може викликати гіперактивну тривожну реакцію. Люди з певними рисами характеру, до яких входить сором’язливість, також можуть бути вразливішими до тривожних розладів. Завдяки психотерапії є можливість дізнатися психологічні причини тривоги і попрацювати над ними.

Ліки від генералізованої тривожності

Медикаменти, які найчастіше використовуються для лікування генералізованого тривожного розладу, – це антидепресанти, такі як:

  • селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС);
  • подвійні селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗСН).

Для того щоб дати необхідний ефект, ці препарати вимагають більше часу, ніж традиційні протитривожні засоби, бензодіазепіни, але за їх допомогою можна досягти більшого полегшення симптомів.

Антидепресанти впливають на нейромедіатори, які задіяні в багатьох ділянках мозку. Отже, вони впливають на рівень тривоги, настрій і ступінь збудження. СІЗЗС, які прописані для лікування тривожності, включають в себе:

  • флуоксетин («Прозак»);
  • сертралін («Золофт»);
  • циталопрам («Целекса»).

Серед СІЗЗСН дієвими можуть виявитися:

  • венлафаксин («Еффексор»);
  • дулоксетин («Сімбалта»).

Побічні ефекти антидепресантів включають в себе сексуальні проблеми, збільшення маси тіла та безсоння. Є імовірність легкої і, як правило, можливої для запобігання реакції, якщо антидепресант знятий з виробництва, але при цьому ризик зловживання відсутній.

Також використовується препарат з іншим механізмом дії – буспірон («Буспар»). Він часто не спрацьовує через вживання занадто малих доз. Однак при терапевтичних дозах буспірон викликає більше фізичних побічних ефектів.

Ще один варіант лікування полягає в прийомі трициклічних антидепресантів. У разі застосування цих медикаментів можуть виникати більш незручні побічні ефекти, ніж при використанні СІЗЗС і СІЗЗСН, наприклад:

  • запаморочення;
  • запор;
  • затуманений зір;
  • проблеми із сечовипусканням.

Проте деякі люди, які страждають тривожністю, дійсно краще себе почувають, вживаючи ці антидепресанти, і вважають відповідні побічні ефекти контрольованими або навіть кращими, ніж негативний вплив інших препаратів, тим самим підкреслюючи важливість персоналізованого лікування.

Терапія генералізованого тривожного розладу

Люди з генералізованим тривожним розладом також можуть отримати користь від психотерапії. Когнітивно-поведінкова психотерапія (КПТ), імовірно, є найбільш вивченим підходом.

Люди, які страждають генералізованим тривожним розладом, схильні звертати увагу на все, що їм здається загрозливим, і незрозуміле почуття небезпеки стає частиною всього процесу мислення. Вони постійно непокояться, намагаючись визначити й описати свої проблеми, внаслідок чого тривога тимчасово зменшується, але в підсумку почуття недостатнього контролю зберігається. Очікування катастрофи і фізичні симптоми тривоги здатні взаємопідсилюватися.

КПТ допомагає людям із генералізованим тривожним розладом усвідомлювати, а потім виправляти хибні інтерпретації, що сприяють тривозі. Когнітивно-поведінковий терапевт допомагає хворому усвідомити, коли він неправильно тлумачить події, посилює труднощі і робить песимістичні припущення, ґрунтуючись на малій кількості доказів.

Під час КПТ пацієнтові дозволяється вести щоденник для запису і вивчення своїх думок та почуттів, приділяючи особливу увагу тим, які викликають або ж полегшують занепокоєння. Терапевт допомагає пацієнтові усвідомити автоматичні думки і припущення, щоб той міг конкретизувати свої незрозумілі тривоги, оцінити їх і визначити, чи є вони нереалістичними.

Поведінковий аспект КПТ тягне за собою вивчення нових способів усувати труднощі та реагувати на тривожні ситуації. Пацієнти повинні пройти навчання щодо вирішення проблем та засвоїти навички поставлення цілей і розставлення пріоритетів.

Використовувані методи включають в себе:

  • рольові ігри;
  • репетиції;
  • моделювання (імітативне навчання).

Прикладна релаксація – це модифікована форма КПТ. Вона допомагає пацієнтам навчитися технік релаксації, щоб вгамовувати збудження нервової системи під час стресу. Лікування часто починається з контролю прискореного дихання. Пацієнти вчаться застосовувати ці техніки релаксації в момент виникнення тривожних думок або ситуацій.

Джерело: Health.Harvard.Edu

Переклад: Тарас Зварыч