Депресія і біль

Зболені тіла і страждаючі уми часто вимагають однакового лікування.

Біль, особливо хронічна, є емоційним станом і водночас фізичним відчуттям. Це – складно побудоване враження, яке впливає на думки, настрій і поведінку, а також являє собою причину потенційної ізоляції, нерухомості або наркозалежності.

Таким чином біль має схожість із депресією, і тут спостерігається тісний зв’язок. Біль наводить смуток, а смуток викликає і підсилює біль.

У людей з хронічним болем ризик розвитку психіатричних симптомів (зазвичай розладів настрою і тривожних розладів) утричі вищий від середніх даних, а в тих, хто страждає депресією, у стільки ж разів перевищує середні показники ризику розвитку хронічного болю.

Медикаментозне лікування болю і депресії

Майже кожен медикамент, який використовується в психіатрії, може слугувати і ліком від болю. Полегшення тривоги, втоми, депресії або безсоння за допомогою стабілізаторів настрою, бензодіазепінів чи протиепілептичних препаратів призведе до послаблення будь-якого пов’язаного болю.

Найуніверсальніші психіатричні медикаменти – антидепресанти – мають болезаспокійливу дію, яка може бути принаймні частково незалежною від впливу цих же засобів на перебіг депресії, оскільки проявляється, вочевидь, при меншій дозі ліків.

Два основні типи антидепресантів – трициклічні антидепресанти і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) – можуть виконувати різні функції при лікуванні болю.

Амітриптилін («Елавіл») – трициклічний антидепресант – є одним із тих антидепресантів, які найчастіше рекомендуються як болезаспокійливі засоби, частково через те, що його заспокійливі властивості можуть бути корисні для людей, які страждають від болю.

СІЗЗС, наприклад флуоксетин («Прозак») і сертралін («Золофт»), можуть бути не настільки ефективні, як болезаспокійливі засоби, але їхні побічні ефекти здебільшого легше переносяться, а також їх використання менш ризиковане, ніж прийом трициклічних антидепресантів. Пацієнтам, які відчувають біль, деякі лікарі прописують прийом СІЗЗС протягом дня і прийом амітриптиліну перед сном.

Ліки обох категорій діють у нейронних провідних шляхах, які регулюють настрій і відчуття болю.

Трициклічні антидепресанти можуть збільшувати активність нейромедіаторів: норадреналіну і серотоніну. СІЗЗС мають більш вибіркову дію: на серотонін.

Деякі дослідники і клінічні лікарі вважають, що більш новий антидепресант, який має сильний вплив на обидва нейромедіатори (так званий препарат подвійної дії венлафаксин, або «Еффексор»), є кращим засобом для лікування болю, ніж трициклічні антидепресанти і СІЗЗС.

Втім, дані, що доводять це, досі не переконливі.

Лікарі та психіатри також розглядають невизначений потенціал протиепілептичного препарату під назвою габапентин («Нейронтін») і медикаментів, які блокують дію субстанції P – іншого нейромедіатора, залученого в процес регуляції болю і депресії.

Електросудомна терапія – стандартний спосіб лікування важкої депресії – може мати незалежну болезаспокійливу дію.

Зв’язок між депресією і мігренню, що зачіпає більш ніж 10% людей, особливо тісний. У ході одного дослідження було виявлено, що більш ніж протягом двох років у людини, яка раніше зазнала великого депресивного розладу, ризик виникнення першого нападу мігрені був утричі вищий від середніх даних, а в людини, яка раніше мала мігрень, ризик виникнення першого нападу депресії вп’ятеро перевищував середні показники.

Згідно з однією теорією, при соматоформних розладах, до яких входить іпохондрія, депресія і тривога перетворюються на фізичні симптоми.

Втім, коли знесиленість, безсоння і безнадія, що виникли через депресію і тривогу, підтримують і посилюють фізичний біль, уже майже неможливо сказати, що відбулося раніше і де припинилося одне, а почалося інше.

У заяві Міжнародної асоціації з вивчення болю біль визначено як «неприємне відчуття або емоційне переживання, що має зв’язок із реальним або потенційним пошкодженням тканин або описується відносно подібного пошкодження».

Нейронні провідні шляхи

Поєднання депресії і болю відбивається в ланцюгу нервової системи. Коли людина відчуває біль, комунікація між тілом і мозком відбувається у двосторонньому порядку. Зазвичай мозок перенаправляє сигнали про фізичний дискомфорт, для того щоб ми могли зосередитися на зовнішньому світі.

Коли цей перекривний механізм пошкоджується, фізичні відчуття, в тому числі біль, отримують більше шансів опинитися в центрі уваги.

Нейронні провідні шляхи, котрі керують прийомом сигналів болю (в тому числі місце в лімбічній частині мозку, де знаходяться емоції), використовують деякі нейромедіатори, залучені до процесу регулювання настрою, особливо серотонін і норадреналін.

Коли регуляція виходить із ладу, біль посилюється, а разом із нею – смуток, відчай і тривога. Що стосується хронічного болю, втім, як і хронічної депресії, то вони здатні змінити функціонування нервової системи і самі себе підтримувати.

Фіброміалгія може послужити ілюстрацією цих біологічних зв’язків між болем і депресією. Її симптоми включають в себе поширений біль у м’язах і болючість певних точок без ознак пошкодження тканин.

На знімках мозку людей, які страждають фіброміалгією, видно високу активність больових центрів, і цей розлад пов’язаний з депресією тісніше, ніж велика частина інших захворювань.

Фіброміалгія може бути викликана порушенням функціонування мозку, що підвищує чутливість і до фізичного дискомфорту, і до змін настрою.

Депресія, інвалідність і біль

Депресія надзвичайно сприяє інвалідності, викликаній головними болями, болями в спині або артритом. Люди, які страждають від болю, а на додачу від депресії, стають вкрай активними користувачами медичних послуг, навіть якщо немає жодної важкої хвороби, яка б лежала в основі їхніх проблем.

Проте це не означає, що таким чином вони отримують більш якісне лікування. Дослідження показують, що насправді вони отримують менше психіатричної допомоги, ніж інші пацієнти з розладами настрою. Згідно з деякими оцінками, більш ніж 50% пацієнтів з депресією, які відвідують терапевта, повідомляють тільки про фізичні симптоми, і в більшості випадків до цих симптомів входить біль.

Деякі дослідження наводять на думку, що якби лікарі перевіряли на наявність депресії всіх пацієнтів, які страждають від болю, то, можливо, вони б виявили 60% випадків депресії, які наразі не зафіксовано.

Біль уповільнює одужання від депресії, а через депресію важче піддається лікуванню біль, наприклад, під її дією пацієнт може припинити свою участь у реабілітаційній програмі, призначеній для лікування болю.

Навіть гірше, біль і депресія самі себе підживлюють, змінюючи функціонування мозку і поведінку. Депресія призводить до ізоляції, а ізоляція – до подальшої депресії. Біль викликає боязнь руху, а нерухомість створює умови для подальшого болю. Коли депресія лікується, біль часто відходить у тінь, а коли зникає біль, зникає і велика частина страждань, які викликають депресію.

Лікування болю разом з депресією

У реабілітаційних центрах, які займаються лікуванням болю, фахівці намагаються вирішити відразу обидві проблеми і часто роблять це, використовуючи однакові методи, що включають в себе прогресуючу м’язову релаксацію, гіпноз і медитацію.

Лікарі прописують стандартні болезаспокійливі засоби – парацетамол, ацетилсаліцилову кислоту («Аспірин»), а також інші нестероїдні протизапальні засоби, і в тяжких випадках опіати – поряд із безліччю психіатричних препаратів (див. вище розділ «Медикаментозне лікування болю і депресії»).

Фізіотерапевти забезпечують пацієнтів програмою фізичних вправ, призначеною не лише для того щоб розірвати зачароване коло болю й нерухомості, а й для того щоб допомогти полегшити депресію.

За допомогою когнітивної і поведінкової терапії можна навчити пацієнтів, які страждають від болю, уникати страхітливого очікування, позбуватися думок, що викликають зневіру, і пристосовувати повсякденну рутину до запобігання фізичним та емоційним стражданням.

Психотерапія допомагає деморалізованим пацієнтам та їхнім родинам розповісти свою історію і описати відчуття болю відносно інших проблем у їхньому житті.

Фахівці з лікування болю можуть покращувати свою практичну діяльність, дізнаючись більше про взаємодію психологічних, неврологічних і гормональних впливів, що пов’язують біль і депресію.

Чому деякі люди безболісно виліковуються від пошкоджень, у той час як в інших розвиваються хронічні симптоми, і як цей процес пов’язаний з депресією і тривогою?

Як психотерапія та антидепресанти впливають на функціонування мозку в людей, які страждають депресією і хронічним болем?

Які види психотерапії будуть для них корисними і скільки це лікування має тривати?

Мета вивчення цих питань і загалом лікування болю та депресії полягає не просто в досягненні комфорту або позбавлення від симптомів, а в поверненні здатності вести продуктивний спосіб життя.

Джерело: Health.Harvard.Edu

Переклад: Тарас Зварыч